Ерозія грунтів - як боротися і перемогти

Ерозія грунтів завжди існувала в природі як природний процес, швидкість якого того ж порядку, що і швидкість процесу ґрунтоутворення, каже Андрій Кащавцев, агроном-технолог українського холдингу «Агро-Союз».

- Це так звана природна геологічна ерозія, яку запобігти неможливо і яка особливої ​​шкоди не приносить (вона протікає повільно і майже непомітно), - говорить він. - Поряд з цим нормальним геологічним процесом, що є частиною самої еволюції Землі, існує прискорена, або руйнівна, ерозія, що виникла під впливом діяльності людини. При ній втрати компонентів ґрунту не компенсуються і грунт частково або навіть повністю втрачає свою родючість. При цьому процеси руйнування грунту можуть проходити в сотні і тисячі разів швидше, ніж при природній ерозії.

З року в рік традиційна технологія погіршує структуру ґрунту, руйнує її великою кількістю механічних обробок. Грунтові агрегати перетворюються в пил, яка легко зноситься вітром або дощем з полів. Таким чином наш родючий шар виявляється в ярах, балках, в річках, каже Андрій Кащавцев.

- З плином часу, якщо не вживати ніяких дій, ми цілком можемо втратити грунтового покриву, - говорить він. - Механізм ерозії приблизно такий: інтенсивною обробкою ми руйнуємо грунтові агрегати і перетворюємо їх в пил. При водній ерозії, коли йде дощ грунтова пил не дає проникати воді глибоко і залишає її на поверхні. Вода частково випаровується, а частково разом з грунтом стікає в низини. В останні роки ми спостерігаємо зменшення кількості «спокійних» дощів, все більше стає або короткочасних зливових (велика кількість опадів випадає швидко і збільшується швидкість зносу грунту), або вони супроводжуються шквальним вітром, що теж погіршує становище. При вітрової ерозії - відкритий верхній ( «пухнастий») ґрунтовий шар несеться вітром.

За даними порталу ecoproblems.org, площа ярів на території країн СНД складає 9 млн га і продовжує збільшуватися. Поле, схильне до водної ерозії, втрачає за рік 7-13 т / га найбільш родючого ґрунту.

Всі господарства так чи інакше стикаються з ерозією, вважає Кащавцев. Ідеально рівних полів немає, тому родючий шар, перетворений в пил, стікає з водою або несеться вітром в найближчі низини.

- Це якщо говорити не стільки про мікрорельєфі, скільки про ландшафті. Іноді до 5% площі господарства піддаються ерозії, - знає він. - Особливо добре ерозія видно на парових клітинах: закультівірованних полях, на яких нічого не посіяно. Опади випадають в період вегетації культур та знесення з непокритою грунту дуже добре видно.

Для запобігання вітрової ерозії раніше висаджували лісосмуги. Але вони можуть, напевно, захистити невеликі поля.

- А якщо поля по 50 або 100 га - посіви такого масштабу жодна лісосмуга не захистить, - вважає Кащавцев. - А ось стерня чи покривні культури цілком в змозі успішно охороняти грунту, та й сніг затримують. Взагалі питання заощадження і накопичення вологи дуже важливий для багатьох садівників. Тут теж здатна допомогти стерня.

- У нашому господарстві є незначна ерозія. По-перше, ми розташовані в степовій зоні України, а по-друге, вже більше 10 років працюємо по no-till. Накопичені і постійно накопичуються пожнивні залишки відмінно протистоять ерозії. Адже якщо на поверхні поля залишена стерня або покривна культура, то коріння її утримують грунт на місці. Дуже яскраво це проілюстрував Крим, де в лютому 2012 року була пилова буря (вітер в поривах сягав 35 м / сек). Так ось, поруч з обробленими полями (традиційно або навіть mini-till) на узбіччя доріг, в канали, придорожні посадки були знесені величезні купи землі, а там, де на поверхні були залишки рослин, - грунт залишилася на місці. Узбіччя доріг були чистими. А навесні 2010 року сильний вітер в Херсонській області підняв грунт разом з насінням цукрових буряків і здув її. Частково урожай можна було збирати на узбіччях доріг і в посадках. Влітку 2013 року в Криму сильний вітер частинками грунту сильно порубав сходи (буквально зрізав як ножем).

Фото. Крим, лютий 2012 р результаті пилової бурі з полів оброблюваних за традиційною технологією на узбіччя доріг, в канали, придорожні посадки були знесені величезні купи землі.

Таким чином, на наш погляд найбільш вдалим способом боротьби з вітрової ерозією є використання технології no-till або прямого посіву. Дуже важливий сівозміну, яким теж можна успішно боротися з ерозією. Не всі культури дають хорошу масу пожнивних залишків. Наприклад, після нуту, сочевиці, гороху їх практично немає, але коренева система цих рослин утримує і пов'язує частинки грунту. Кращий варіант накопичення залишків - посів сидератів . Ці культури здатні і грунту покрити, і корінням утримати її на місці. У Приватному АТ «Агро-Союз» з цього року перейшли на посів сидератів на промислових полях. Ми впевнені, що ерозію ми виключимо повністю.

Strip-till теж вважається протиерозійної технологією. Але тут важливо розуміти напрям обробітку грунту, акцентує Кащавцев, воно не повинно збігатися з напрямком стоку води з поля. Тобто потрібно вибирати правильний напрямок руху техніки.

Ми так само вважаємо, що не потрібно обробляти грунт перед посівом! А сіяти сівалками, які мінімально порушують верхній шар грунту. Залишати стерню на полі, застосовувати сівозміну. Наш досвід роботи у власному господарстві та в господарствах-клієнтів в Україні, Росії та Казахстані говорить про те, що прямий посів - гарантія того, що ерозія НЕ буде прогресувати, а наявна зникне.

Інтерв'ю з Андрієм Кащавцева, агрономом-технологом холдингу «Агро-Союз».
23.02.2016

Новости